Героїзм — це комплексне поняття
Що спадає нам на думку, коли говорять про героїв, героїчних вчинках? В нашому звичайному розумінні героїзм — це якість, риса характеру, завдяки якій людина може вчинити подвиг. У різних історичних періодах, умов може бути несподіване трактування даного поняття.
Героїзм — це що? Визначення з тлумачних словників
Оскільки дане поняття є великим, то і тлумачень героїзму існує кілька.
Згідно тлумачного словника Ушакова:
Героїзм — здатність до здійснення подвигу. Приклади: Під час катастрофи він проявив справжній героїзм. Він не відрізняється героїзмом.
У Великій радянській енциклопедії «героїзм» — це:
Героїчні звершення видаються по своєму суспільному значенню дій, що відповідають інтересам народних мас, передових класів і вимагають від людини особистої мужності, стійкості, готовності до самопожертви.
Ожегов дає наступне визначення:
Героїзм — відвага, рішучість і самопожертву в критичній обстановці.
Таким чином, компілюючи визначення, можна сказати, що героїзм — це дії, що здійснюються людьми з власної волі для дотримання інтересів людей і людства.
Види героїзму
В залежності від скоєного вчинку і навколишніх умов, можна виділити кілька типів.
Звичайно, цей поділ досить умовно. Якщо розглядати кожен окремий випадок героїзму, то можна визначити, чим більшою мірою пожертвував людина в ім’я ідеї, для порятунку людських життів, долаючи себе.
Отже, фізичний героїзм. Це в першу чергу ризик власним життям, здоров’ям заради високих цілей.
Моральний героїзм
Безумовно, високі моральні якості — основа будь-якого героїчного вчинку. Однак у даному поділі мається на увазі героїзм щодо самого себе, наприклад, боротьба з власними фобіями або всупереч закладеним нормам (борець за справедливість).
У масштабах міжособистісних відносин, і людини зокрема, подолання себе є дуже важливим, а, можливо, поворотним моментом, здатним повністю змінити життя людини.
Оскільки «героїзм» — це слово, яке може бути застосовано і в глобальних і локальних, і в моральних аспектів, то і дії, за якими закріплюється слава «героїчних», відносяться не тільки до бойових.
Подвійність поняття
Природа героїзму насправді складна і суперечлива: те, що може бути героїчним вчинком для однієї людини, може стати трагедією для іншого. Як оцінювати дії людини, мужньо і віртуозно виконує завдання, збиваючи з десяток ворожих літаків і постійно перебуваючи під прицілом, ризикуючи своїм життям? На перший погляд це героїзм. А якщо додати, що цей чоловік — пілот люфтваффе?
Необхідно відокремлювати правильні цілі від неправильних: подвиги Геракла теж колись сприймалися героїчними вчинками. Ймовірно, що порятунок людських життів і є універсальна цінність. Важливо вміти визначати мета — заради чого здійснюється героїчний вчинок.
Варто відрізняти уявний героїзм — відносно нове поняття, під яким розуміється дія, яка для однієї з ворогуючих сторін розцінюється як подвиг, а для іншої, можливо, обертається смертями і руйнуваннями.
Приклади героїзму в історії
Велике число героїчних вчинків зберегла в собі історія людства. Завжди знаходилися люди, які готові були пожертвувати собою для порятунку дітей/жінок/тварин/поранених і всіх, хто не може подбати про себе сам. У будь-яких бойових діях або позаштатних ситуаціях є місце подвигу. Тому так багато героїв нагороджується посмертно.
Героїзм людей не знає меж. Часто це проявлялося в роки Великої Вітчизняної війни: незліченна безліч людей проявляв героїзм, відстоюючи руську землю. Так, всім відомий геройський вчинок 28 панфіловців: напередодні нового 1942 року німецька армія розраховувала переможно захопити Москву. Однак у них на шляху стали 28 чоловік під командуванням Василя Клочкова.
Чотири години жорстокої битви завершилися тим, що солдати дали відсіч: знищили 18 танків і відбили кілька німецьких атак. Практично всі загинули. Героїв нагородили: посмертно присвоєно звання Героїв Радянського Союзу.
Яскравим проявом героїзму є вчинок льотчика Гастелло: маючи можливість катапультуватися, він волів померти, завдавши при цьому противнику серйозної шкоди.
Партизани, фактично перебуваючи в тилу, доносили чимало важливої інформації. На жаль, багато хто загинули: всім відомі історії про Льоню Голікова, Зою Космодем’янську та Матвія Кузьміна. Ні вік, ні стать не впливають на рішення людини про поведінку в критичній ситуації — тільки моральні якості.
І подібних прикладів дуже багато: звання Героїв отримали більше одинадцяти тисяч осіб.
Приклади в літературі
У художніх творах є чимало прикладів героїв, які вчинили подвиг. Окремий пласт займають військові повісті, оповідання, романи: «Повість про справжню людину», «Доля людини», «Василь Тьоркін», «Матрьонін двір» і багато іншого.
Справжній героїзм центральних фігур здатний передати весь трагізм ситуації, складність вибору і відважність людини.
Традиційно згадується горьковський Данко, який вирвав власне серце, намагаючись освітити шлях. А також «Тарас Бульба», «Ілля Муромець» і Штірліц.
Героїчні вчинки звичайних людей
Не варто забувати, що щодня в світі відбуваються катастрофи і критичні ситуації. І звичайні люди виявляються готові допомогти ближньому, жертвують собою заради іншої людини.
Наприклад, відома у вузьких колах доктор Ліза, яка організувала допомогу найбільш нужденним. І навіть після її загибелі ця справа продовжує жити.
Чемпіон з плавання — Шаварш Карапетян, який врятував 20 чілок з тонучого тролейбуса. Сергій Сотников, чиї попереджувальні дії дозволили зберегти життя людей, що летіли в літаку.
Як ми бачимо, героїзм — це складний термін, що припускає неоднозначне трактування.
Дивіться також:
druzy.com.ua
Terra Heroica (Терра Героїка) — що це таке?
Схоже:
Terra Heroica — Один із найбільших фестивалів в Україні та м.Кам’янець-Подільський – один із наймасштабніших на терені Східної Європи тематичних військово-історичних фестивалів.
Старе місто перетворюється на справжнє карнавальне шоу з середньовічнім відтінком, туристи мають змогу побачити справжні військові табори, муштри та побут армій 17 ст., виступ кобзарських цехів України та зарубіжних діаспор; історичні танці, вуличні театри та феєрії; фестиваль Козацькі забави, виступи клубів бойового гопака, дзвін козацьких литавр, залпи мушкетів та гармат, і багато іншого, потанцювати на середньовічних вулицях старі та забуті танці.
Навігація по Terra Heroica
Логотип фестивалю |
Засновниками фестивалю є — Київський Департамент воєнно-культурної антропології Товариства антропології та археологі.
Фестиваль належить до категорії міжнародних військово-історичних фестивалів України До головних організаторів належить ФА “Ратуша”,Кам’янець-Подільсьим міським військово-історичним товариством (К-ПМВІТ).
Більшість реконструкторів оселяються в таборі під Старим замком, що дає нам, простим смертним, унікальний шанс відчути похідні умови життя європейських воїнів XVII ст. Тобто потрібно пробратись в табір і поспілкуватись з учасниками, в перший день фестивалю в день дозволяється заходити в табір.
Військовий парад дає можливість оцінити муштру реєстрових козаків, крилатих гусарів, мушкетерів, пікінерів та артилеристів, слідкуйте за програмою і чекайте початку, парад починається в новому місті з пересуванням до Польської ратуші.
На сьогодні військово-історичні заходи є одними з найпопулярніших форм дозвілля у світі. Як приклад можна навести Ватерлоо в Бельгії, Бородіно в Росії, Грюнвальд в Польщі, Лейпциг в Німеччині, Булонь у Франції, Геттісберг у США. Зі свого боку ми хочемо, щоб таким містом в Україні був Кам’янець-Подільський — одне з найдавніших історичних міст України, головне місто Подільської землі — належить до визначних явищ європейської культури. Впродовж своєї довгої історії він був „межовим каменем» між античним і праслов’янським світом, між Сходом і Заходом, між християнством та ісламом, між різними світоглядами та культурами. Наше місто відомо передусім як місто-фортеця, яка здобула світову славу. Він був свідком тріумфів і поразок українського війська, бачив злети і падіння національних героїв. Про все це потрібно розповідати сучасним поколінням, щоб знали, якою ціною діставався мир.
Першу спробу провести фестиваль «Terra Heroica» зробили, у 2005 році, міська рада та Департамент воєнно-культурної антропології Товариства археології та антропології (Київ)
Кам’янець-Подільське міське військово-історичне товариство
Фестивальна агенція «Ратуша»
Багато фото з Terra Heroica
—— оцінило: 0 люд.
Сподобалось? Поділись з друзями!
k-p.net.ua
ГЕРО — это… Что такое ГЕРО?
ГЕРО (нем. Него) — героиня трагедии Ф.Грильпарцера «Волны моря и любви» (1831). Образ Г. заимствован из античной литературы. Впервые этот персонаж появляется у Овидия и Вергилия. Есть описание несчастной любви Г. в «Корабле дураков» Бранта, наиболее известна в Германии баллада Ф.Шиллера «Геро и Леандр», которую проходят в школе. Образ Г. в трагедии богаче и драматичнее, чем в античных версиях или у Шиллера. Г. — жрица богини Афродиты, принявшая обет безбрачия. Она никогда не знала любви, ее жизнь протекает спокойно и безмятежно, но в священную рощу, куда вход мужчинам запрещен, случайно забрели два юноши из далекого Абидоса, и один из них, Леандр, меланхоличный и печальный, понравился Г. Она спасает его от гнева верховного жреца и прячет в своей келье.
Они проводят вместе ночь, а наутро Леандр уплывает к себе в Абидос, пообещав вернуться в тот же день, тем более что море спокойно и волны должны подчиниться ловкости пловца. У Шиллера в балладе «тридцать дней необычайных протекло в усладах тайных»; в трагедии время спрессовано по законам классицизма. Догадавшись о том, что Г. нарушила обет, верховный жрец изобретает коварную месть: он знает, что Леандр должен приплыть к своей любимой, маяком ему послужит светильник в окне кельи Г. Жрец устраивает так, что Г. забывает подлить в светильник масла, он гаснет, и Леандр, заблудившийся во тьме, гибнет в морских волнах, став жертвой не природной стихии, а людской жестокости. Этот мотив характерен для творчества Грильпарцера: у него в драмах на пути молодости и любви всегда встает нечто отжившее, косное. Г., увидев труп Леандра, умирает, будто пораженная невидимой стрелой. Так классицистская трагедия вбирает романтическую тему «смерти тела, когда поражена душа».Пьеса часто ставилась на сценах Германии и .; Австрии. В историю вошел спектакль Дойчес-театра (1889), где роль Г. сыграла Агнес Зерма, а Леандра — Йозеф Кайнц.
Лит.: Эткинд N163;. Франц Грильпарцер
//Франц Грильпарцер. Пьесы. М.; Л., 1961; Fuerst N. j GrillparzeraufderBiihne. W.-Miinchen, 1958.
Г.В.Макарова
Литературные герои. — Академик. 2009.
dic.academic.ru
Юлія Литвинець: Проект Енеїда — це еротизм і героїка — Культура
У Національному художньому музеї України завершився «Проект Енеїда». Генеральний директор музею Юлія Литвинець розповіла DT.UA, чим значуща така подія, а також поділилася планами стосовно майбутньої реставрації знаменитої будівлі на вулиці Грушевського.
«Проект Енеїда» присвячений 175-річчю першої повної публікації знаменитої поеми Івана Котляревського. Ця ідея почала реалізовуватися ще в рамках фокус-теми «Книжкового Арсеналу-2017». А вже в День Незалежності, 24 серпня, Національний художній музей України презентував вражаючу експозицію, яка об’єднала унікальні артефакти, історично й генетично пов’язані з шедевром Котляревського.
Нагадаємо, що «Енеїда» — перша пам’ятка українського письменства. Вона була укладена розмовною українською мовою. І символізувала становлення нової української літератури. Перше видання датується 1842-м.
У залах Національного музею упродовж двох місяців відвідувачі мали можливість оцінити прекрасні ілюстрації різних художників до поеми. Презентовані театральні афіші, автографи різних часів. Куратори проекту: Павло Гудімов, Діана Клочко, Поліна Ліміна, Данило Нікітін. Проект реалізовано у співдружності з
«Я Галереєю».
— Візуалізація «Енеїди» — річ цікава й складна, — каже гендиректор Національного художнього музею Юлія Литвинець. — Тим більше що основна функція проекту — саме освітня. Як ви розумієте, у багатьох людей ставлення до «Енеїди» здебільшого трафаретне й прагматичне: мовляв, це ж твір зі шкільної програми! А тут «Енеїда» розкривається в різних вимірах — через живопис, анімацію, графіку, унікальні артефакти.
Василь Артюшенко, DT.UA
— А що передусім мотивує відвідувачів прийти до вас і ознайомитися з цими експонатами?
— Приходять люди різного віку. Звісно, й школярі. І, в принципі, ми знайшли доволі пікантну відповідь на запитання «що ж мотивує?».
Гадаю, це ще й певний еротизм теми.
Здавалося б, де там та еротика? Але коли глянути на твори різних художників, то відповідь буде інакшою. В них простежуються еротизм і героїка — одночасно.
Це багатошарова складова, але вона є. І це все апелює до української історії.
Василь Артюшенко, DT.UA
— Відомо, що проект «Енеїда» акумулював понад 200 визначних артефактів: ілюстрації, графіка, афіші…
— Так, у проекті взяли участь 11 музеїв України. Крім того, ми долучили і приватні збірки, твори сучасних художників. Цікаво, що твори знаходили й після того, як проект відкрився…
Наприклад, у Чернігівському історичному музеї є рукописна «Енеїда» 1802 р. Але ми дізналися про це, коли проект уже було сформовано.
Цікаві артефакти знаходяться самі собою. Адже, повторюю, це не художня виставка, а проект. Тому й представлене тут різноманітне мистецтво.
Наприклад, проект висвітлює «Енеїду» в театральному і образотворчому мистецтві, можна здійснити екскурс у побут і гастрономію.
У зв’язку з проектом у музеї відкрили кав’ярню «Еней». Навіть у метро на синій гілці курсує потяг, присвячений «Енеїді».
Василь Артюшенко, DT.UA
— Якщо скласти умовний рейтинг найцінніших і найбільш ексклюзивних артефактів, які потрапили до вас в музей у рамках «Енеїди», то що це?
— Найдавніший твір — антична амфора з Музею Ханенків, їй понад 2500 років. Це грецька керамічна ваза з розписом на тему Трої. Як відомо, «Енеїда» — насамперед грецький міф.
Ще один старовинний твір — ікона «Страшний суд» (зі збірки нашого музею). Твір давній, кінець XVIII ст.
Утім, для мене як для музейного працівника цінне абсолютно все.
Поринаючи у проект, можна проглянути історію українського образотворчого мистецтва, подивуватися багатогранності його стилів. Часовий проміжок — 150 років! Стилі ці — від реалістичних до гротескних і взагалі авангардних речей.
Було зроблено велику паралельну програму: ArtPole «Безкінечна подорож, або Енеїда…» з Юрієм Анруховичем, проходили зустрічі з письменниками, художниками. Відбувалося багато кураторських екскурсій. На «Енеїду» приходили навіть цілі колективи підприємств.
Василь Артюшенко, DT.UA
— Як простір вашого музею реагує на такі масштабні міждисциплінарні проекти? Плануєте продовжувати і розвивати цей напрям?
— Національний музей — насправді складний простір. Фондосховище, адміністративні приміщення, реставраційні майстерні, лекторій… І, насамперед, виставкові зали. Які не такі вже й великі. А «Енеїда» — проект-експеримент, спроба зрозуміти, як наш музей може виходити зі своїх традиційних форм функціонування.
Музей проектувався 118 років тому. Звісно, тоді ніхто не думав ні про «кафе», ні про інші локації.
До речі, у зв’язку з цим проектом і відбулося тестування кафе: в нашому музеї це поп-ап кафе «Еней».
За два місяці воно змінило уявлення про «ідеальну» форму музею. Бачимо, як працює цей простір, як комфортно відвідувачам.
Тому завдяки таким проектам і переформатовуємо простір.
Звісно, це не приносить якихось колосальних коштів, але треба дбати про комфорт відвідувачів.
Взагалі, «Енеїда» справді зрушила певні «рамки», властиві нашій інституції. Тут був рок-концерт, була британська барокова опера «Дідона та Еней» Генрі Перселла від OPEN OPERA UKRAINE. Виявилося, в нас — чудова акустика. Це підтвердили оперні співаки.
Василь Артюшенко, DT.UA
— У чому, на ваш погляд, феномен української «Енеїди» — як літературного твору, як міфу? Як цілого художнього напряму?
— Думаю, цей феномен передусім у гумористичній та бурлескній складовій. Український народ любить жартувати над собою, над іншими. І в творі Котляревського це реалізовано достатньо відкрито, самокритично, емоційно, талановито.
В бурлеску є певні викривальні моменти. Але це й певна відкритість, притаманна нашому суспільству, саме українцям.
— Хотілося б уточнити питання, пов’язане зі зберіганням та місцезнаходженням першого, другого і третього видань «Енеїди» (1798, 1808, 1809). Чи є сьогодні в Україні якісь варіанти тих першодруків?
— Ви маєте на увазі першодруки? Ті, що були надруковані нелегально? Ми їх не знайшли. Але не можу стверджувати, що їх взагалі немає в Україні.
А різні давні видання вишукували по всіх усюдах. У Музеї книги і друкарства, наприклад. У них брали видання. І в нашій власній бібліотеці.
Куратори розбирали сам твір в аспекті еротики, в аспекті героїки. Також розкривали візуальну культуру твору.
Як виявилося, «Енеїда» настільки багатошарова, що можна зараз закрити проект, а через рік його знову відкрити — і він буде абсолютно іншим. Це нескінченне поле для досліджень.
У нашій експозиції
233 одиниці зберігання. Ось, наприклад, нас зацікавив експонат із Літературно-меморіального музею Котляревського в Полтаві. Художника звати В.Пресич — і більше про нього нічого не відомо! Але в нього чудові ілюстрації до «Енеїди» 1951 р.
До «Енеїди» зверталися такі видатні художники як Василь Кричевський, Анатолій Базилевич, Михайло Дерегус, Іван Падалка, Іван Їжакевич, Георгій Нарбут.
Василь Артюшенко, DT.UA
— Стосовно найближчих арт-проектів Національного музею — чого чекати у листопаді, грудні?
— У листопаді відкривається виставка Олександра Аксініна. Це художник-графік, який жив і працював у Львові. Його називають «львівським Дюрером» — за досконале володіння технікою офорту.
Його твори були в експозиції «Львів. СОЮЗники», що представляла львівське мистецтво 70—80-х та початку 90-х років. Але як окремий проект — не виставлялися.
І це також виклик.
Виставка Аксініна проходитиме у трьох виставкових залах. Роботи цього художника невеликі, проте містять цілий космос. І ми також маємо відкрити для відвідувачів цей простір.
Далі — проект харківської школи — «Місто ХА» (Харківський авангард).
А вже наступного року будемо реставрувати зовнішній фасад музею…
Василь Артюшенко, DT.UA
— Кажуть, влітку музей на три місяці може призупинити роботу саме через реставрацію. Якщо можна, докладніше про бюджет, який передбачається такою реставрацією, та про ризики, пов’язані з тим, що споруда — історична.
— Ще тривають експертизи проекту. Тому наразі не можу говорити про остаточний бюджет. Орієнтуємося на бюджет близько 30 млн грн.
І є підтвердження від Мінкульту, що кошти мають бути.
Що передбачає реставрація? Плануємо закріпити споруду. Для цього на стінах буде зроблено стяжку.
Також буде повністю замінено дах, бо він давно протікає. Ми вже втомилися бігати з відрами і заливати силіконом дірки.
Буде відреставроване скульптурне оздоблення фасаду. Відреставроване покриття стін, так звана шуба.
Коли добудовували частину приміщення в 1969 р., то зовнішні стіни музею обклали сірим бетоном, змінивши рельєф поверхні. За нашими «половецькими бабами» на фасаді є оригінальний рельєф стін, який і намагатимемося повернути.
І, як показали дослідження, колір будівлі від самого початку був не сірий, а теракотовий. Світло-сірими мали бути лише колони, леви та скульптурне оздоблення музею. А основне тіло музею — теракотового кольору. Спробуємо повернути цей колір.
Музей має бути схожим на давньогрецький храм.
dt.ua
Геро — это… Что такое Геро?
Геро (Него, Υρώ). Жрица Афродиты в Сесте, любимая Леандром, см. Леандр.(Источник: «Краткий словарь мифологии и древностей». М.Корш. Санкт-Петербург, издание А. С. Суворина, 1894.)
ГЕРО(Ήρώ), в греческой мифологии жрица Афродиты (вариант: Артемиды) в городе Сест на берегу Геллеспонта, в которую влюбился юноша Леандр из Абидоса (на противоположном берегу пролива). Каждую ночь Леандр переплывал пролив, чтобы встретиться с возлюбленной, Г. зажигала на башне в Сесте огонь, и Леандр плыл по тёмному морю, глядя на пламя маяка.
Однажды огонь погас, и Леандр утонул. Когда утром Г. увидела прибитый волнами к берегу труп юноши, она в отчаянии бросилась в море (Ovid. Herold. 17, 18; Verg. Georg. III 258 след.).
м.б.
В европейском изобразительном искусстве 17 в. к сюжету обращались X. Голциус, А. Блумарт, П. П. Рубенс, Гверчино, Я. Йорданc, А. ван Дейк, Рембрандт. Сюжет в 15-16 вв. обрёл популярность в европейской литературе: следуя за Овидием, Вергилием и поэтом 5-6 вв. Мусеем (поэма «Г. и Леандр»), его разрабатывали: Д. Поттер (поэма «Поприще любви»), Г. Сакс («История несчастной любви Леандра к госпоже Г.»), К. Маро («История Леандра и Г.»), X. Альмогавер Боска («Г. и Леандр»), К. Марло («Г. и Леандр»). В кон. 16- сер. 17 вв. сюжет также находит воплощение в драматургии (Ф. Браччолини, Лопе де Вега), в поэмах-травести (Л. де Гонгора, П. Скаррон). На рубеже 18 и 19 вв. — мелодрама-монолог Ж. П. де Флориана «Г.», баллада Ф. Шиллера «Г. и Леандр», часто обращение к сюжету в английской поэзии 19 в. (Дж. Хант, Т. Гуд, А. Теннисон, Т. Мур, Э. Арнолд). Среди интерпретаций сюжета в 19 в. — трагедия Ф. Грильпарцера «Волны моря и любви». Среди опер 17-18 вв. «Леандр» Ф. А. Пистокки; «Леандр» Н. Логрошино; «Г.» С. Майра; «Г. и Леандр» Ф. Паэра; в 19 в. — «Г. и Леандр» Дж. Боттезини.
(Источник: «Мифы народов мира».)
Геро— жрица Афродиты или Артемиды, жившая в г. Сесте. В Геро влюбился юноша Леандр из г. Абидос в Троаде, расположенного на другом берегу пролива Геллеспонт. Каждую ночь Геро ждала, когда ее возлюбленный переплывет пролив и, чтобы ему было светлее, зажигала огонь на башне. Леандр плыл на маяк и всякий раз благополучно добирался до берега. Но однажды огонь погас и Леандр не смог доплыть. Утром его тело прибило к ногам Геро, безнадежно сидящей на берегу. Увидев его, Геро в отчаянии бросилась в море.
// Кристофер МАРЛО: Геро и Леандр // Йост Ван ден ВОНДЕЛ: Геро и Леандр // Джамбаттиста МАРИНО: Мертвый Леандр в объятьях нереид // Афанасий Афанасьевич ФЕТ: Геро и Леандр // Валерий БРЮСОВ: Геро и Леандр
(Источник: «Мифы Древней Греции. Словарь-справочник.» EdwART, 2009.)
.
dic.academic.ru
Антін Мухарський: Україна — це героїка духу, про яку раніше ми читали лише у книжках
Сила сучасної національної ідеї в правді. Раніше взагалі мало хто міг сформулювати це визначення. Але зараз, для себе, я зробив висновок, що українська національна ідея складається з особистої волі та свободи у глобальному значенні. Це, звичайно, складне філософське питання, ментальне, екзистенційне. Але для України та українців імператив незалежності, волі від держави чи влади стає домінуючим.
Наша революція зруйнувала величезну кількість зашкарублих штампів. Народилась молода нація і молодий дух. Вони поселились в серцях українців і з успіхом розповсюджуються. Як ліки знищують ракові клітини, так правда і воля поширюються й перемагають в нашому соціумі. Волі й правди немає ані в Америці, ані в Росії. В цих країнах використовується державна тактика залякування – терористами або націоналістами. Людям прямо кажуть: «Сидіть собі тихо, бо щось станеться – будете винуваті самі!» Народ в Америці та в Росії гниє, занепадає, не може розправити плечі і сказати: «Та пішли ви!» Українці ж на таке спромоглися. Ми це зробили. І одразу народилась нова якість людини. Ми навіть поки що цього не усвідомлюємо. Але наше завдання полягає в тому, щоб волю і територію свободи, якою був Майдан, ширити й далі на весь світ. Ми маємо двох потужних опонентів: США та Росію. Вони робитимуть все, щоб нас втягнути у свої ігри, але Україна повинна в будь-яких умовах підтримувати власну нову якість духу.
Росія – імперія хама, жлоба. Все, починаючи від масової культури, символів, закінчуючи брехливими ЗМІ, свідчить про це. Америка – гегемонія грошей. Хам заперечує гроші. Він рве на собі тільняшку за якусь примарну ідею, наприклад всіх зрівняти із землею. Україна зараз – це героїка, про яку раніше ми читали лише у книжках. Наприклад, у Джека Лондона, Жуля Верна, Хемінгуея, в радянській військовій літературі незаплямованій ідеологією. Майдан зробив так, що ми нарешті відчули все те добро, гідність, благородство, про які пишуть в кращих творах.
Орест Лютий веде війну проти москаля як окупанта, ворога нації. Антін Мухарський поставив перед собою конкретне мистецьке завдання: зберегти, можливо, примножити, для майбутніх романтиків, мрійників, цей момент волі, який ми пережили на Майдані. Завдяки йому я отримав ґрунт під ногами, країну, Батьківщину, мету життя. Я вдячний Богу за те, що подарував мені можливість жити в час найвищого духовного піднесення.
Орест Лютий – це предтеча революції. Він своїм талантом, пророчим даром передрік всі події, які відбувались з листопада 2013 року. Люди дуже часто дивуються після концертів Ореста Лютого, що деякі пісні було написано, наприклад, три роки тому. Митці ж завжди працюють на випередження, ловлять якісь інформаційні хвилі зі Всесвіту.
В мене є проект, який не знаходить жодної підтримки у влади – минувшої, теперішньої. Бо в нашій країні склалась така парадигма, що культурою опікуються ентузіасти, але не держава. Я б хотів зробити в кожному обласному центрі великий осередок сучасного мистецтва, де б поширював модерну українську культуру: показував виставки, виступи театрів та музичних гуртів… Насправді, маю цілу програму того, як зруйнувати уявлення про українську культуру як шароварну, селянську, вторинну. Я б ухвалив закон про меценатську діяльність і про не обкладання податками будь-яких культурних організацій.
Для мене писання – це важка і виснажлива робота. Мені вже давно бринить наступна книжка, але через революційні зимові події я так і не зміг розпочати роботу. Потім всі сили було віддано укладанню альманаху («МАЙДАН. (Р)ЕВОЛЮЦІЯ ДУХУ» − ред.). Нова ж книга буде називатися «I’m not Russian, або Убий під***са в собі!» Планую засісти за роман найближчим часом, бо його вже треба народжувати. У мене ще є бажання написати рівно три книжки. І все. Я не графоман. Буде також повість під робочою назвою «Дніпровські щелепи» про крокодила, якого хлопчик ще в 1970-ті роки викрав з будинку піонерів. Він мучив крокодила, примушуючи слухати пісні Алли Пугачової. Потім хлопчик відпустив крокодила у Дніпро, де той дивом вижив. І от крокодил плаває Дніпром і жере всіх, хто слухає російську попсу. Але головна мета – зжерти колишнього господаря, який став телевізійним продюсером і возить сюди російських зірок. Це такий собі месник, що мститься за весь той дебілізм, який нам насаджували стільки років. Ось така фантасмагорична повість. Третьою буде книжка про Майдан, художній твір – своєрідна відповідь булгаковській «Білій гвардії». Під час революції я кілька разів перечитував цю книгу, адже настільки багато спільних моментів, місць, де відбувались події. Тільки у Булгакова епіцентром подій був Алєксєєвский спуск, 13, а у нас – вулиця Костянтинівська, 21, де знаходиться революційний підпільний осередок арт-простір «Бактерія».
Орест Лютий ніколи не пробачить Антіну Мухарському одруження на москальці Сніжані Єгоровій. Але обов’язково допишіть в кінці смайлик!
Культпростір
styknews.info
ГЕРОЇКА
ПРО НАС
«Героїка» – це благодійний фонд, що виник у 2010 році як громадська ініціатива зі спорудження пам’ятників і пам’ятних знаків борцям за волю України. Молодь з різних областей країни згуртувалась для того, аби разом маркувати простір нашої Батьківщини українськими військовими символами, утверджувати ідеї державності та волелюбності українців.
Ми почали свою роботу зі спорудження першого на півдні нашої держави пам’ятника борцям за волю України (с. Зміївка на Херсонщині). У 2013 р. “Героїка” була зареєстрована як благодійний фонд. У 2014-2016 рр. ми займались допомогою українським підрозділам: «Донбас», «Азов», 30-та ОМБр ЗСУ.
Зараз “Героїка” шукає та впорядковує українські військові поховання, споруджує пам’ятники і пам’ятні знаки на місцях боїв, військових походів та в пам’ять полеглих українських воїнів. Нами реалізовано 28 меморіальних проектів по всій Україні.
Наша мета – це дослідження та популяризація української військової історії. Основними напрямками роботи є:
– Пошук і впорядкування поховань борців за самостійність України
– Охорона українських військових могил
– Оплата оренди місць поховань українських комбатантів закордоном
– Будівництво мілітарних пам’ятників і меморіалів
– Встановлення меморіальних дошок
– Запис відеоспогадів учасників визвольного руху
– Виготовлення і розповсюдження просвітницьких матеріалів з історії українського війська
Ми шукаємо волонтерів та однодумців, щоб спільною роботою вшановувати українських воїнів і пропагувати жертовність і любов до України.
Наша команда.
Вищим органом управління Фонду є Загальні Збори. Правління є постійно діючим виконавчим органом управління Фонду, що обирається на Загальних Зборах терміном на 5 років. 3 квітня 2017 р. Загальні Збори обрали Правління Фонду у складі:
Павло Подобєд | Юрко Яворський |
Андрій Ковальов | Ярослав Тинченко |
Контроль над діяльністю Правління здійснює Наглядова Рада, що обирається Загальними Зборами строком на два роки. Чинний склад Наглядової Ради був обраний 3 квітня 2017 р. на Загальних Зборах Фонду.
Ростислав Мартинюк |
Орест Стець | Юрко Фартушний |
Координацію діяльності з впорядкування військових поховань та місць пам’яті здійснює:
Олег Собченко |
geroika.org.ua